Асоціація міжнародних і всеукраїнських громадських організацій "CHILD.UA"

За останніми даними, РАС зустрічається у 1 з 59 дітей. Саме тому аутизм вважається не хворобою, а розладами, які впливають практично на всі аспекти життя людини.

Люди з РАС зовнішньо не відрізняються від інших, проте вони можуть важко йти  на контакт та  зосереджуватися на однотипних  процесах. Головним завданням батьків і педагогів є розвиток самостійності у дітей та їхня інтеграція в життя соціуму. 

Люди з аутизмом  мають величезний творчий потенціал, який суспільство не повинне втрачати. 

Умовою встановлення діагнозу є поява порушень у суспільних стосунках, спілкуванні та функціональному  розвитку. Варто зазначити, що особливості розвитку, які спостерігаються у дитини мають якісний характер. Що саме це означає, ми пояснимо на прикладі.

Наприклад, дитина не створює зоровий контакт з іншими людьми, або  є тільки короткочасний і ефемерний контакт. Батьки іноді кажуть: “дивився на мене, ніби не бачив мене, ніби я був прозорим”. Дитина з аутизмом не використовує зоровий контакт для регулювання своїх стосунків з іншими.  То є якісна різниця, а не кількісна (так було б у тому випадку, якби дитина просто трохи рідше створювала б зоровий контакт, але насправді використовувала його для регулювання соціальної взаємодії).

Як комплексний розлад розвитку, аутизм впливає на всі сфери життєдіяльності дитини.

Небажана поведінка часто виникає через нерозуміння оточенням дій самої дитини.

Велика частина дітей з аутизмом є превербальними. Діти можуть мати труднощі зі складанням довгих складнихсос висловлювань, створенням і підтриманням  діалогу, їм притаманна  відсутність або обмеження сприйняття абстрактних понять тощо. В мовленні зустрічається ехолалія — неконтрольоване автоматичне повторення слів, почутих у чужій мові. Навіть люди з високофункціональним аутизмом можуть мати проблеми з прагматичною мовою.

Часто спостерігаються розлади поведінки, які пов’язані з особливостями сенсорної інтеграції, розумінням соціальних правил, мови та з інших причин.

Кожна людина з аутизмом індивідуальна. Виразність окремих симптомів може бути як дуже сильною, так і ледь помітною, змінюватися з віком та завдяки корекції. 

Аутизм не можна визначити до народження дитини. Симптоми РАС стають помітними в період від 1 до 3 років. В Україні діагноз аутизм може поставити тільки лікар-психіатр після детального інтерв’ю з батьками та діагностики з використанням міжнародних тестів, які визнаються у всьому світі. Дуже важливо також провести комплексне обстеження, щоб виключити супутні медичні проблеми.

ЗАГАЛЬНІ СИМПТОМИ РОЗЛАДІВ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА

Якісні порушення суспільних відносин:

  • розлад невербальної поведінки,
  • відсутність контактів  однолітків,
  • відсутність необхідності поділитися своїм досвідом з іншими людьми,
  • відсутність соціальної або емоційної заміни.

Якісні порушення в комунікації, спілкуванні з іншими людьми:

  • уповільнена або незрозуміла мова,
  • стереотипні і повторювані слова (ехолалії),
  • відсутність спонтанних мовних навичок, характерних для певного рівня розвитку.

Обмежені й стереотипні моделі поведінки:

  • повторення одного або декількох шаблонів інтересів, що відрізняються від норми, прийнятої для даного віку розвитку,
  • прихильність до ритуалів, традицій, однакового розкладу дня,
  • повторення певних рухових послідовностей,
  • вперто цікавляться предметами, минаючи людей.

Лео Каннер серед симптомів аутизму перераховує:

  • ізоляція,
  • сталість оточення,
  • нездатність соціальної взаємодії,
  • стереотипні, повторювані дії,
  • порушення мови (ехолалія, інверсія займенників) чи повна відсутність мовлення, чи легкість механічного  запам’ятовування.

Підсумовуючи вище перераховані класифікації, серед поведінки, які повинні пробудити в нзаклопотаність, безумовно, варто назвати:

  • ізоляція від навколишнього середовища,
  • немає бажання грати з іншими дітьми,
  • відсутність творчості під час гри,
  • враження, що дитина воліє до контакту з предметами, ніж з людьми,
  • уникання зорового контакту або його швидке завершення,
  • враження, що дитина  дивиться ” крізь особу”, ніж на неї,
  • відсутність мови або використання слів, позбавлених сенсу,
  • повторення слів,
  • дивна, тривожна поведінка: обертальний рух предметів,  крутиться знову і знову, або хитається  або гойдається,
  • відсутність вказівного жесту (немає здатності показати пальцем те, що хоче, якщо щось потрібно. Найчастіше тягне за руку дорослого),
  • відсутність спонтанного переміщення,
  • хода дрібними кроками,
  • прояв опору до змін, рутини,
  • підвищена чутливість на дотик, звук, смак або запах,
  • відсутність реакції на біль,
  • небажання обійматися,
  • особлива прихильність до однієї речі, іграшки,
  • створює враження людини з порушенням слуху,
  • специфічні реакції на деякі види подразників, наприклад, на певні звуки,
  • створюється враження, що  дитина знає призначення іграшок, але не знає, що з ними робити – іноді укладає їх у певному порядку (наприклад, кидає кубики в коробку завжди у тому ж порядку, за кольорами, формами, розміром і т. д. Коли хтось  перерве його дію з предметами,  чи порушить її виконання, кинувши щось невідповідне зазвичай починає все з самого початку).

Ці прояви є систематичні. Варто розуміти, що не всі, а тільки деякі з вищезгаданих  проявів особливої поведінки можуть проявлятися у людини. Чому? Тому що однакових людей не буває

ПЕРШІ СИМПТОМИ АУТИЗМУ. РАННЄ ВИЯВЛЕННЯ

Раннє виявлення тривожних симптомів дозволяє якомога раніше почати заняття з дитиною. З віком знижується пластичність нервової системи та ефект від корекції менше. 

Батьки зазвичай починають турбуватися про розвиток своїх дітей, як правило, у віці 15-24 місяці. 80% батьків помітили порушення перед двома роками народження (Джакомо і Fombonne,1998). 

Коли батьки виказують свої побоювання педіатру, дуже часто у відповідь чують, що необхідно почекати, тому що дитина може перерости. Таке ставлення призводить до того, що дитина значно пізніше починає терапію. НЕ ТРЕБА ЧЕКАТИ !!! 

На основі досліджень (Osterling і Dawson, 1994; Вернер та інш., 2000) виділені найбільш ранні симптоми аутизму, як зазначено нижче:

  • відсутність реакції на своє ім’я – 1 рік життя (8-10 міс.),
  • відсутність впізнавання – 1 рік життя (10-12 міс.),
  • відсутність емоційного контакту з батьками – 1 рік життя,
  • відсутність зорового контакту – 1 рік життя,
  • час, протягом якого дитина дивиться на людей є нетривалим– 1 рік життя,
  • відсутність посмішки у соціальних ситуаціях – 1 рік життя,
  • відсутність адекватних емоційних реакцій – 1 рік життя,
  • відсутність належної експресії міміки– 1 рік життя,
  • пасивність у процесі взаємодії – 1 рік життя.

Діагностування дітей з синдромом Аспергера може затримуватися через вчасний розвиток мовлення. Пильність фахівців і батьків присипляється першими словами, а невідповідна поведінка може сприйматися як помилка в вихованні. Між тим ранні симптоми розладів, відповідних до синдрому Аспергера можна спостерігати у дитини задовго до так званого дошкільного віку. Не треба розглядати синдром  Аспергера як легший ґатунок аутизму, і відрізняти відмінності тільки ступенем порушення поведінки

ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ В ГРУДНОМУ ВІЦІ

Першими сигналами для батьків може бути частий, надмірний плач, тривога під час повсякденної діяльності, рефлекс Моро, труднощі з засипанням, сном, годуванням (нервує, не може захопити пипку/пустушку або координувати смоктання з ковтанням, має проблеми з насиченням, годування займає багато часу).

Насторожити батьків повинен занадто спокійний стан дитини, відсутність інтересу до оточення, відсутність слідкування очами за іграшкою та інше. Діти з аутизмом можуть бути як активні, так і спокійні.

Якщо ви бачите у своєї дитини таку поведінку, треба звернутися до невролога:

  • несприятливе асиметричне лежання в одну сторону;
  • поведінка, які передбачаєбільшу свободу рухів однієї руки, або ніжки, до протилежної;
  • пружіння тіла та відгинання голови назад;
  • занадто велика млявість тіла, величина розмаху м’язів живота;
  • слабказдатність або повна відсутність слідкувати очима за іграшкою після 3-х місяців життя;
  • відсутність підйому голови над землею після 1-го місяцяжиття;
  • слабказдатність або відсутність підтримки на передпліччях після 3-місяців;
  • труднощі з годуванням, відкриваннямрота, ковтанням їжі;
  • сильна та часта відрижка після їжі;
  • інтенсивні кольки;
  • підвищена чутливість, тривожність, низька(дуже висока) потреба у сні;
  • тремор тіла, кінцівок;
  • судоми, затримка дихання, вимикання свідомості.
  • лежанняз широко розведеними ніжками;
  • кружіння ніг, балетна установка стопи;
  • занадто сильний натяг верхніх кінцівок (видно під час перевдягання),тонус кінцівок, занадто сильне стискання долоньок;
  • занадто легкі й занадто тривожні реакції (надмірний рефлекс Моро)

 

Діти з неврологічними проблемами не люблять лежати на животі.

Рано помічені  розлади та застосування відповідної терапії дають шанс їх виправити або звести до мінімуму. Щоб допомогти, спочатку потрібно визнати проблему.

ЩО ВМІЄ ДИТИНА:

Наприкінці 1 місяця життя? 

  • лежачи на спині тримає голову на боці, один раз в один, в інший бік;
  • лежачи на животі, невпевнено піднімає голову;
  • може стискати ручки в кулачки;
  • якщо її беруть на руки заспокоюється;
  • намагається зупинити погляд на обличчі нахиленому над ним;
  • починає ляпотіти, тобто видавати звуки, окрім крику та плачу. 

В кінці 2 місяців життя? 

  • в положенні на животі піднімає голівку вгору і повертаючи з боку в бік на деякий час тримає її в центрі тіла;
  • лежачи на спині, стежить очима за вашим обличчям, з одного боку, в інший;
  • з’єднує ручки (все більш і більш відкриті), піднімаючи одночасно ніжки;
  • реагує на гучний звук або шум;
  • відповідає посмішкою на посмішку. 

В кінці 3 місяців життя? 

  • на животі добре спирається на передпліччя і піднімає голову, може тримати її по центру тіла без ухилів, вільно обертати в обидві сторони;
  • на спині: грає з ручками, спостерігає за ними, кладе їхдо рота, руки відкриті, ніжки підняті;
  • починає слідувати очима за іграшкою, особливо в червоному кольорі;
  • може тримати на деякий час іграшку, вкладену в руки;
  • з цікавістю спостерігає за дорослими;
  • живо реагує на голоси;
  • коли дитина весела, видає все більше звуків. 

В кінці 4 місяців життя? 

  • лежачи на животі: впевнено спирається на передпліччя, голову тримає вже високо та довго, намагаючись переносити вагу тіла на одну сторону;
  • лежачи на спині: тягне руки до іграшки і якщо показати її збокуможе зловити самостійно, супроводжує  підйомом  ніг;
  • обертається з боку в бік;
  • видає все більше і більше звуків, з’являються радісні вигуки. 

В кінці 5 місяців життя? 

  • коли лежить на животі, починає так зване “плавання” (енергійно випрямляє і згинає ручки таніжки);
  • також на животі може перенести вагу тіла один раз в одну, раз в інший бік, щоб другою ручкою захопити іграшку;
  • на спині, тягне руки до іграшки та самостійно її розміщуєпосередині тіла;
  • шукає джерело звуку, повертаючи голову;
  • розрізняє серцевийтон. 

В кінці 6 місяців життя? 

  • повертається зі спини на животик;
  • лежачи на животі повністю спирається на випрямлених руках, відкриті долоні;
  • точно хапає і грає іграшкою, перекладає її з ручки в ручку;
  • починає відрізняти знайомі обличчя від незнайомих людей;
  • базікає проголошенням ланцюжка складів: мамама, пaпaпа, бaбaба та інше. 

Можуть виникнути відхилення від норми в межах 1-го місяця. Це фізіологічне явище.

ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

  • Відсутність соціальної взаємодії та комунікації.
  • Затримка мови (ляпотіння або менше, ніж десять слів у віці 2-хроків).
  • Регрес або втрата використання мови.
  • Мова може містити незвичні симптоми: дивнувокалізацію або змішану інтонацію.
  • Часте повторення слів і наборів фраз (ехолалія).
  • Звернення до себе наім’я, або “ти” або “він/вона” при досягненні віку 3-х років.
  • Відсутня або уповільнена реакція на своє ім’я, не дивлячись на нормальний слух.
  • Відсутність реакції  сабо нетипова реакція на чужі обличчя, слова та почуття.
  • Відсутність усвідомленість особистих кордонів, або надзвичайно нетерпимість до людини, яказаходить в особистий простір дитини.
  • Відсутність, або зменшення суспільногоінтересу. Дитина не цікавитися спілкуванням з однолітками, та/або не вміє грати, спілкуватися. Поведінка дитини може сприйматися як невихованість, грубість.
  • Відсутність  (або зменшення)імітування дій інших людей.
  • Зменшення, або відсутність соціальної ініціативи.
  • Обмежені таслабо інтегровані жести, міміка, орієнтація тіла, зоровий контакт.
  • Відсутність(зменшення) фантазії й різноманітності в іграх і розвагах.
  • Незвичайні або обмежені інтереси та/або стала, повторювана поведінка.
  • Повторювані “стереотипні” рухи, такі, як розмахування руками, розгойдування тіла стоячи, провертання, ходіння навшпиньках.
  • Одноманітніабо стереотипні забави, наприклад, відкриття та закриття дверей.
  • Надмірний акцент на свій план дня.
  • Екстремальна емоційна реакція на змінив розкладі дня або нові ситуації. Дитина наполягає повернутися до постійного розкладу, погано сприймає нове.
  • Зверх чутливість на чуттєвий подразник, наприклад, матеріали, звуки, запахи. Порушення сенсорної інтеграції.
  • Надмірна реакція на смак, запах, консистенцію або зовнішній вигляд їжі. Порушення сенсорної інтеграції.

ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ У ВІЦІ 5-11 РОКІВ

  • Мова дитини може бути незвичайна: обмежене використання мови, монотонна мова, повторювані фрази, часте використання стереотипних виразів та фраз, зміст домінує над надмірною кількістю інформації на тему з області власного інтересу тощо.
  • Дитина веде більше монологів, ніж діалогів.
  • Відповіді дитини можуть здаватися грубими або недоречними.
  • Мінімальна або, навпаки, гостра реакція на обличчях інших людей, їх вислови або почуття.
  • Знижена або уповільнена реакція на своє ім’я, не дивлячись на нормальний слух дитини.
  • Труднощі в розумінні намірів інших людей. Діти з аутизмом можуть сприймати речі, буквально, і у них проблеми з розумінням сарказму або метафори.
  • У дитини спостерігається, або зменшена відсутність  сприйняття  особистого простору, або, навпаки, незвичайна непереносність людей, що порушують їх особистий простір
  • Знижений або відсутній інтерес до соціуму, у тому числі до однолітків. Наприклад, дитина може систематично  відмовлятися  від гри, відштовхувати інших людей. Поведінка дитини може сприйматися як невихованість, грубість.
  • Знижена або відсутня реакція на вітання/прощання.
  • Дитині важко пристосуватися до стилю спілкування в соціальних ситуаціях, наприклад, розмова може бути занадто формальна.
  • Обмежені та слабо інтегровані жести, міміка, орієнтації тіла, зоровий контакт.
  • Зменшена або відсутня гнучкість під час ігор, розваг, творчих занять. Але при цьому дитина може грати сцени, використовуючи завчені тексти тощо.
  • Незвичайні або обмежені інтереси та/або стала, повторювана поведінка
  • Повторювані “стереотипні” рухи, такі, як розмахування руками, розгойдування тіла стоячи, крутіння навколо себе тощо.
  • Сильні очікування того, що інші діти повинні завжди дотримуватись правил гри.
  • Надмірний акцент на своєму плані дня.
  • Сильні емоційні реакції на звичні, побутові речі.
  • Сильні очікування відомих процедур і місць.
  • Небажання змін, що часто призводить до страху, істерик, опору.
  • Надчутливість до подразників, наприклад до матеріалів одежі, звуків, запахів. Порушення сенсорної інтеграції.
  • Надмірна реакція на смак, запах, консистенцію або зовнішній вигляд їжі. Порушення сенсорної інтеграції.