П’ять порад, які допомогли покращити поведінку моєї дитини

Небезпека на воді для дітей з аутизмом. Поради, які можуть зберегти життя.
27.06.2017
Навчання дітей з аутизмом. Підказки для вчителів.
03.07.2017

Цей пост Хріссі Келлі, мами двох хлопчиків з аутизмом.

 Наші двері були відкритими для поведінкових терапевтів протягом останніх майже чотирьох років. Обидва хлопчики близько 20 годин на тиждень проходили інтенсивну терапію. Я ніколи не думала, що вчитель (майже дитина) 20-ти з чимось років може навчити мене чомусь стосовно моїх дітей. Наявність аутизму в моєму житті розширило моє розуміння в тисячу разів. Я кажу і роблю речі, що раніше б ніколи не подумала буде працювати, але воно працює. Ось невеликий перелік методів, які ми використовуємо щодня, що допомагають зменшити капризи, покращити розуміння, та бути щасливішими. Немає жодної речі, яка працює для всіх дітей, і жодного швидкого рішення, однак, багато з цих методів працюватимуть для багатьох дітей. Незалежно від того, є в них аутизм чи ні.

1. Використовуйте час, щоб знизити перехідні капризи

Зазвичай дітям не подобається коли їм потрібно залишити місце або заняття, що їм подобається. Це є великою проблемою для мого 5-річного сина. Були часи, коли я навіть не брала його до сусідського парку, тому що я так боялася цього жахливого моменту, коли наставав час йти. Він був непередбачуваним. Іноді він кричав, падав на землю, або намагався вибігти на жваву вулицю, щоб утекти від мене, або міг вдарити мене. Це розбивало моє серце і дуже лякало мене.

Єдиною річчю, що змінила життя стало використання хвилинних попереджень/таймерів: для вашої дитини може знадобитися 5-хвилинне, 2-хвилинне або 1-хвилинне попередження, перш ніж відбудеться зміна активності. Такі попередження допомагають дітям готуватися до переходу. Вони почнуть розуміти що за попередженням слідує дія. Врешті-решт, хвилинні попередження стають рутинними, навіть якщо наступного завдання немає.

Ми встановили таймер на нашому iphone.

“Через п’ять хвилин треба прийняти ванну”.

“Через дві хвилини ми йдемо з парку”.

Це допомагає дитині відчувати себе більш керованим, без нашого не контролю. Ми робили це протягом двох тижнів, перш ніж ми почали бачити результати. Вже пройшли роки, і це все ще працює. Встановіть свої межі та дотримуйтесь їх.

2. Спочатку/потім

Багато капризів трапляються через те що діти надто хочуть те, чого не можуть мати в даний. Іграшка, бажання перекусити, поїздка кудись саме зараз. Або щось, чого вони НЕ хочу робити. Для багатьох з цих ситуацій ми використовуємо спочатку/потім. “Спочатку…, потім…” використовуються для того, щоб допомогти дитині завершити завдання, перш ніж отримати щось мотиваційне.

“Спочатку ми закінчуємо обід, потім ми можемо вийти на вулицю”.

“Спочатку ми будемо прибирати, потім підемо в парк”.

Залежно від ваших потреб та набору навичок вашої дитини, ви можете робити це в усній формі, використовувати зображення або писати на дошці.

Діти з аутизмом краще сприймають візуальну інформацію, тому краще використовувати метод із зображеннями.

Таким чином в розумі дитини з’являється чітка структура, що допомагає виконувати вказівки. Це зменшує розлад у дитини, оскільки вони можуть точно зрозуміти, що від них очікується. Це чудово працює  для мого 5-річного Грейсона. Йому, напевно, знадобилося близько двох місяців, щоб він зрозумів, що отримає те, що хотів, після того, як він спочатку зробить те, про що його попросили. Але це не працює для Паркера, якому три. У нього немає такого ж розуміння мови, як у брата  і він не може усвідомити щось інше, крім того щоб мати те що він хоче прямо. Ми як і раніше використовуємо цю мову, оскільки одного дня, коли він оволодіє мовою, він зрозуміє важливість цього.

3.Винагорода позитивної поведінки

Посилення мови визначає та підтверджує конкретні позитивні дії дітей та закликає їх продовжувати свою відповідну поведінку. Наприклад, коли дитина ділиться, поступається в парку, можна сказати: “Мені дуже подобається, як ти ділився і грав так гарно з тим маленьким хлопчиком в парку”. Особливо важливо визнати поведінку, коли дитині доводиться ділитися, тихо поводитись, слідувати вказівкам. Таким чином дорослий дає дитині зрозуміти, що її позитивна поведінка була помічена.

Ми постійно відмічаємо хорошу поведінку, коли хлопці докладають зусиль. “Мені подобається, як ти ділишся своєю вантажівкою з Паркером”. “Ти дуже добре прибрався, Паркер”. Визнаючи добру поведінку, збільшується вірогідність того, що вона повториться. (Зверніть увагу: це також працює з чоловіками). У середовищі з малими дітьми ви часто кажете: ні, покладіть це вниз, не робіть цього, покладіть назад, ви не можете це зробити – ви не можете з’їсти це, НІ, ні НІ НІ – іноді варто зосередити увагу на хорошому. Слова “похвали” є дуже гарною мотивацією.

Але для деяких дітей – похвала нічого не означає. Це не є дієвим для покращення поведінки. У цьому випадку необхідно виявити те, що стимулює дитину. Деколи можна запропонувати невелику відзнаку – шматочок цукерок або стікери, які при накопиченні можуть бути використані для якоїсь більшої винагороди. Я чула, як деякі люди кажуть: “Я не люблю підкуповувати свою дитину”. Для мене це як отримати заробітну плату за виконану роботу. Ми всі працюємо за винагороду, будь то емоційна, фінансова або матеріальна.

4. Зосередьтеся на тому, що ви хочете, щоб дитина робила, а не те, що ви хочете, щоб вона припинила робити.

Скільки з вас кричали на свою дитину зі словами “припини галасувати”? Мінімізуйте використання “не” та “припини”. Наприклад, фраза “Йди по тротуару” буде набагато ефективнішою, аніж “не ходи по траві” для дитини, яка може не чути фрази “не робити”. Фразу “припини кричати” замініть на “тихіше, будь ласка”, замість “не малюй на столі” використовуйте “малюємо лише на папері”. Для багатьох батьків це здається нелогічним але це працює.

Я знаю, що спочатку він почувався трохи дивно, коли я ігнорувала його крики або коли він кидався на землю. Але коли вони це роблять, вони привертають на себе увагу і коли ми звертаємо на це увагу, це підсилює таку поведінку. З часом вони розуміють, що це не працює і більше зосереджуються на гарній поведінці.

5. Зберігайте спокій

Для мене було дуже складно навчитися, навіть зараз непросто згадувати! Дуже непросто не реагувати, коли дитина виходить з-під контролю. Це виснажує і засмучує. Я роблю глибокий вдих і переконуюсь, що мій тон звучить спокійно, навіть якщо я не відчуваю цього. Я нагадую собі, що я доросла, і якщо я очікую, що моя дитина змінить свою поведінку, то я теж має це зробити. Діти не завжди мають можуть пояснити, що вони хочуть і потребують, і це дуже засмучує. У мене було багато років практики, тому я маю бути більш лагідною, спокійнішою і терплячою, так я буду подавати приклад іншим.

Я не можу повірити, наскільки щасливішими вони стали з початку поведінкової терапії. Вони менше засмучуються і набагато більше розуміють.

Пам’ятайте, що батьківство – це захоплююча подорож, і в більшості випадків, ми проходимо всі складнощі. І раніше чи пізніше все закінчується. Іноді все, що стоїть між вами і щастям вашої дитини, є сферою, що потребує додаткового контролю. Якщо у вас є будь-які питання або поради з вашого боку, залиште їх у коментарях. Хріссі.

Ви можете дізнатись більше про неї та її родину її сторінці Facebook : https://www.facebook.com/LifeWithGreysonParker

Читайте далі : Як досягти позитивних характеристик сну у дітей з РАС

Send this to a friend

ВІТАЄМО
НА ОФІЦІЙНОМУ ПОРТАЛІ AUTISM.UA
Наша місія, це об'єднання якомога більше людей навколо вирішення проблеми аутизму в Україні. Бо тільки таким чином ми зможемо щось змінити.
Ви вже потрапили до нашого сайту
Не залишайтеся байдужими та не соромтесь, адже невеличка дія з вашого боку може стати саме тим достатнім кроком до досягнення нашої мети.
© 2017 Autism.ua Всі права захищені
Ми гарантуємо, що для забезпечення безпеки ваших особистих даних від втрати і від будь-яких форм незаконної обробки впроваджені всі відповідні технічні та організаційні заходи. Якщо у Вас ваникли будь-які питання, Ви можете відправити їх нам заадресою: info@autism.ua