Продовження теми, яку ми почали минулого тижня. Про те, як в США працює система раннього втручання. Частина 2.

Авторка Інна Ольшанська. Доктор ерготерапії (Baltimore County Public (OT) Schools, Early Intervention office), терапевт із сенсорної інтеграції, Членкиня Американської асоціації професійної терапії (AOTA) та Світової Федерації ерготерапевтів (WFOT), волонтерка та авторка книги - «Цілісний підхід до лікування дітей з особливими потребами".

Першу частину читайте за посиланням: Раннє втручання в США. Частина 1.

«…Після докладного стандартизованого тестування, використовуючи науково-доказовий інструмент в 5-ти напрямках, кожен з фахівців пише висновок, де описані сильні сторони розвитку дитини та її потреби, над якими потрібно працювати, ставити цілі та відновлювати малюка.

Тестування відбувається в 5-и напрямках - когнітивний розвиток, соціально-емоційний стан, комунікація (виразна та сприйнятлива мова), дрібна та груба моторика, самообслуговування (прийняття їжі, гігієна, сон, одягання, та інше). Також розглядається поведінка, обробка сенсорної інформації та сприйняття навколишнього світу.

Всі фахівці відповідають на запитання батьків та призначають наступний візит через тиждень. Це дає час батькам прийняти результати тестування та всю інформацію, яку вони почули під час першого візиту, і почати застосовувати запропоновані методики/стратегії.

• Хто повинен бути присутнім на другому візиті? Що обговорюється з батьками?

На другий візит йдуть 2 фахівці, які найбільш ефективно можуть направити раннє втручання в правильне русло (базуватися на потребах дитини та його сім'ї). Наприклад, виявилося, що у дитини затримка мови та порушена сенсорна система, яка впливає на загальний розвиток малюка (вибірковість в їжі, істерики, вузький інтерес до гри/іграшок, гіперактивність тощо).
В такому випадку на другий візит йдуть логопед і ерготерапевт, хоча вчитель-дефектолог теж буде супроводжувати дитину щотижня та працювати над когнітивними знаннями, грою, розвитком комунікації та виконанням прохань.

Саме на другому візиті, використовуючи всі результати тестування, ми складаємо план дій - офіційний державний документ, що складається із 10-12 сторінок, де описана вся медична, освітня і соціальна історія дитини і його сім'ї. Цей документ називається IFSP -IndividualFamilyServicePlan, тобто Індивідуальний Сімейний Сервіс План (ІССП).

В даному плані перераховані досягнення та порушення в розвитку дитини. З огляду на всю зібрану інформацію, яку ми записуємо цей документ, досягаються: функціональні та вимірювані цілі, над якими ми будемо працювати наступні 6 місяців, а так само методики/стратегії, за допомогою яких дані цілі будуть досягнуті. Батьки відіграють дуже важливу роль в складанні ІССП, бо фахівці беруть до уваги все те, що саме хвилює батьків.

Кожен фахівець складає мету свого напряму. Наприклад, я як ерготерапевт, для дитини з вибірковістю в їжі, пишу таку мету: "Саша скуштує 4 шматочки нової їжі щодня, сидячи за столом з родиною. "Методи досягти даної мети: масаж порожнини рота, чіпати, "грати" з продуктами, балансування тактильної системи і пропріоцепції та інше.

Логопед може написати таку мету: "Маша повторить звуки / слова БАБА, ДАДА, МАМА під час гри з батьками, використовуючи рекомендовані методики." Методи, завдяки яким дана мета буде досягнута: дути бульбашки, пити з трубочки, вправи для зміцнення та координації м'язів ротової порожнини та інше.

• Як інтенсивно та часто будуть запропоновані усі сервіси, безпосередньо залежить від серйозності порушень та затримки розвитку дитини?

Все, що було описано в даній статті, це процес безкоштовного державного раннього втручання в штаті, де я живу і працюю. Всім дітям з аутизмом, приватні страхові компанії зобов'язані за законом надати абілітацію. Тому діти можуть отримувати державну реабілітацію/абілітацію та приватну. Я працюю з певними родинами, де діти відвідують безліч занять, що дуже втомлює як дітей, так і батьків, і навіть викликає, на мій погляд, не потрібний стрес, від якого користі немає. Все повинно бути максимально збалансовано. Дитина іноді повинна просто гратися, бігати та стрибати на майданчику, "допомагати" мамі на кухні, малювати, будувати вежу з кубиків тощо…

З повагою до Вас, Dr. InnaOlshansky, OTD OTR / L»