Діти з аутизмом у порівнянні з типовими однолітками демонструють набагато меншу стриманість, коли стикаються з одним зі своїх інтересів. Цей брак самоконтролю може перешкоджати їх здатності виконувати пізнавальні або повсякденні завдання.

Висновок цього нещодавнього, ще неопублікованого дослідження, вчені презентували на щорічній зустрічі Міжнародного товариства досліджень аутизму INSAR 2018 року в Роттердамі, (Нідерланди). І що важливо, цей погляд збігається з поглядами фахівців, які працюють з дітьми з аутизмом.  

Команда вчених використовувала завдання «go/no-go», щоб оцінити здатність дітей контролювати свої імпульси. Стандартне завдання передбачає швидке натискання певного набору зображень на екрані та відмова від торкання іншого набору, коли вони з'являються.

Дослідники використовували модифіковану версію цього завдання, що містить зображення найулюбленіших дитячих предметів або іграшок, таких як літаки або поїзди. В цілому, діти з аутизмом зробили більше помилок у завданні, ніж їх звичайні однолітки, коли їм було показано зображення їхніх інтересів.

"Показ предмету або дія, котрі викликають інтерес у дитини, справді перешкоджає правильному виконанню поставленої задачі", - говорить Дінке Бос, докторський дослідник у лабораторії Ребекки Джонс у Вейл Корнелл Медицина в Нью-Йорку, який представив цю роботу.

Хід дослідження:

В дослідженні брали участь 62 дитини з аутизмом та 38 типових дітей, у віці від 10 років. Дітей просили обрати зображення, які їм найбільше сподобались (23 картинки на планшеті). 

На інших етапах, вони просили дітей максимально швидко натискати на екран тоді, коли з'являється їх улюблений предмет (зображення з’являлися часто), але не натискати на інші зображення (рідко). В іншому завданні дослідники просили дітей натискати на зображення, яких вони не цікавлять (часто), і не натискати на екран, коли з'являється картинка з предметом (дією), які цікавлять дитину (рідко).

Типові діти виконували завдання з однаковою точністю, незалежно від того, що з'являлося на екрані. Але діти з аутизмом погано працювали, коли на екрані з'явились їхні «інтереси».

Найгіршим показником для дітей з РАС була "вимога до рівномірності" у Повторній шкалі повторюваної поведінки (батьківський опитувальник.) Не було взаємозв'язку між їх продуктивністю та підрахунком, що вимірює зміну сенсорно-моторної поведінки, що передбачає те, що зв’язок з одноманітністю є специфічним для цієї вади самоконтролю.

Результати показують, що використання спеціальних інтересів дитини як мотивації може бути контрпродуктивним під час терапії.  Навіть така проста річ, як наявність у кімнаті улюбленої іграшки дитини, може відволікати її увагу.

Джерело: https://www.spectrumnews.org/