Не всі люди з аутизмом мають можливість говорити. Часто люди з аутизмом говорять по-іншому та їх мова відрізняється від мови нейротипових однолітків. Деякі з цих відмінностей пов'язані з фактичним використанням розмовної мови, тоді як інші належать до проблем, пов'язаних з невербальною "мовою тіла" та іншими соціальними та культурними сигналами та очікуваннями.
Американська асоціація ASHA описує три складові спілкування:
- Використання мови для різних цілей, таких як привітання (наприклад, привіт/до побачення):
- інформування (наприклад, я збираюсь знайти цей альбом);
- вимагання (наприклад, дай мені альбом);
- обіцянка (наприклад, я дістану тобі цей альбом);
- запитання (напр., дай мені цей альбом або я хотів би отримати цей альбом).
- Зміна мови відповідно до потреб слухача чи ситуації, наприклад:
- говорити по-іншому (наприклад з дитиною (другом) говоримо певним чином, а з дорослим (чужою людиною) іншим чином);
- надання фонової інформації незнайомому слухачеві;
- розмовляти певним чином, в залежності від місця (наприклад мова відрізняється під час уроків в класі, та на дитячому майданчику).
- Наступні правила існують для розмов та розповідей:
- розмовляти по черзі;
- вміти заводити нові теми для бесіди;
- залишатися у темі розмови;
- вміти використовувати вербальні та невербальні сигнали;
- вміти використовувати міміку та контакт з очима.
Звичайно, правила спілкування відрізняються в залежності від спільноти та можуть бути абсолютно відмінними у певній нації. Але здатність спостерігати, розуміти й використовувати ці правила (і внести відповідні зміни в різні соціальні ситуації) є ключем до прагматичної мови та спілкування.
Як аутизм впливає на комунікацію та мову? Для людей з аутизмом мова майже завжди є викликом на певному рівні. Очевидно, що невербальній людині доводиться боротися з більш складними завданнями, ніж людині, яка вільно спілкується, але обидва, ймовірно, потребують допомоги у розумінні міміки, невербальних сигналів тощо. Хоча моделі мовлення варіюються від людини до людини, люди з аутизмом можуть:
- Бути голоснішими або спокійнішими, ніж очікується.
- Говорити більш м'яким голосом або використовувати іншу інтонацію, ніж зазвичай.
- Повторювати всі фрагменти сценаріїв із телевізійних шоу, відео або фільмів.
- Говорити про те, що не стосується теми.
- Домінувати в розмові, використовуючи тему, яка цікавить тільки людину з РАС.
- Повторювати ті самі речі знову і знову (буквально одночасно висловлюючи ті самі факти, або використовувати ті самі фрази знову і знову (наприклад, кажучи «це чудово» у відповідь на кожне твердження).
- Розповідати або вимагати інформацію від людини про дуже особисті справи (наприклад, «Чи насправді вас засмутило ваше нещодавнє розлучення?» або «Я пішов до лікаря вчора і повинен був здати зразок сечі»).
- Долучатись до розмови, без запрошення, та/або залишити розмову, перш ніж дискусія закінчиться.
- Важко розпізнавати сарказм, жарти, ідіоми та вирази, якщо вони не пояснені.
- Використовувати мову, яка виглядає неприйнятною для ситуації (занадто формальна, занадто неформальна, намагається бути смішним у серйозній ситуації або намагається бути серйозним в дурній ситуації).
- Ставити питання просто для того, щоб висловити свої власні ідеї або думки (наприклад, «Чи подобається вам телескопи? Я люблю телескопи; у мене є троє з них, один з них целестрон ...».
- Говорити правду, не усвідомлюючи, що це може мати негативний результат («ви виглядаєте товстою у цій сукні»).
- Мати труднощі або відмовлятися від розмов, які зазвичай згладжують ситуацію в напружених ситуаціях (наприклад, погода) тощо.
Як терапевти можуть допомогти з проблемами мовлення.
Логопеди, корекційні педагоги, психологи працюють, щоб подолати затримки мовлення та проблеми комунікації. Сім'я та друзі також можуть допомогти. Покращення навичок мовлення зазвичай має позитивний вплив. Однак, важливо зазначити, що не треба «перегинати палку» та мати за ціль навчити тільки правильно розмовляти. В таких ситуаціях діти можуть "правильно" розмовляти в технічному плані, але бути соціально "вимкненими".
Примітка редакції: Батькам, в першу чергу, треба комплексно підходити для вирішення кожного окремого завдання.