Сенсорна інтеграція та її значення для функціонування та розвитку мовлення дитини

Кінестетичне вивчення абетки
16.01.2019
Мовні навички дітей можуть залишатися стабільними. Дослідження.
23.01.2019

Авт. Тадеус Василевський

Медичний Університет Любліна, Люблін, Польща.

Сенсорна інтеграція – це складний процес, в результаті якого нервова система отримує різного роду інформацію від рецепторів органів чуття: зору, слуху, нюху, смаку і менш відомих систем, такі, як пропріоцептивна, вестибулярна тощо.

Дисфункція сенсорних систем може стосуватися постуральних реакцій, м’язового тонусу, планування руху, емоційної поведінки, розвитку когнітивних функцій і розвитку мови. Вони є наслідком порушення реєстрації чуттєвої інформації, організації та передачі стимулу до реакції і поведінки, як адаптації до навколишніх умов.

Метод сенсорної інтеграції (надалі СІ) є одним з новітніх комплексних терапевтичних методів, що використовується для дітей з психомоторними затримками, порушеннями мови та труднощами з навчанням. Сенсорна інтеграція – це організація вхідних даних почуттів, здійснювана через мозок з метою “виробництва” відповіді.

Невідповідна сенсорна інтеграція – це перешкоди при реєстрації, обробці, інтеграції та модуляції стимулів в різних сенсорних системах, а також в поєднанні інформації з іншими системами.

Мета цієї роботи – спробувати уявити відносини між проблемами сенсорної інтеграції та розладами функціонування, мовлення у дітей.

Метод СІ є одним з новітніх, комплексних методів терапії та використовується для дітей з психомоторними затримками, порушеннями мови та труднощами у шкільному навчанні.

За словами доктора З. Пржировського та Гжибовської, сенсорна інтеграція – це організація введення сенсорних даних, що здійснюється через мозок з метою “виробництва” відповіді, адаптації до вимог навколишнього середовища. Виявляється, що мозок розпізнає, зберігає, інтерпретує та об’єднує інформацію, отриману з усіх органів чуття та попередній досвід, відповідаючи на вимоги навколишнього середовища. Така інтерпретація питання сенсорної інтеграції стверджує, що її порушення можуть стати для дитини причиною багатьох проблем у сфері спілкування, соціальної взаємодії або виникнення різних видів аномальної поведінки.

За словами Гривжняк СІ – це процес, завдяки якому мозок отримує інформацію від всіх органів почуттів, розпізнає її, зберігає і “просіює”, а потім інтегрує між собою за попереднім досвідом.

Айрес визначав почуття, підкреслюючи наявність неврологічних зв’язків між рецептором, провідним шляхом, підкірковими ядрами та підкірковим центром.

“Неправильна” сенсорна інтеграція – це перешкоди в реєстрації, обробці, інтеграції та модуляції стимулів в різних сенсорних системах, а також у з’єднанні інформації з іншими системами. Наприклад, ці дисфункції найчастіше проявляються у вигляді гіперчутливості й гіпочутливості.

Підвищена чутливість виникає тоді, коли поріг збудливості знижується до достатньо маленької кількості стимулів, щоб цю систему перестимулювати.

Знижена чутливість полягає в тому, що поріг збудливості підвищений. Це призводить до того, що дитині потрібно прикладати більше зусиль, ніж у нормі,  щоб викликати стимулювання.

 РЕГУЛЮВАННЯ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ

Теорія сенсорної інтеграції у своїх припущеннях має справу з усіма сенсорними системами, тобто вестибулярною, дотиковою, проприоцептивною, зоровою, слуховою, нюховою та смаковою системами, однак, найбільше значення дослідники надають першим трьом з перерахованих.

Найважливішою з перелічених систем вважають ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АПАРАТ. Через рецептори, розташовані в середньому вусі він дозволяє отримувати відчуття і доставляти інформацію пов’язану з рухом, силою гравітації і мінливим положенням голови. Ця система грає фундаментальну роль у всіх діях людини. За словами вченого, через систему нервових з’єднань вестибулярний апарат впливає на гравітаційну безпеку, напругу м’язів, рівновагу тіла, координацію рухів, візуально-просторову і слухово-мовну обробку, а також на планування руху, емоційну й соціальну безпеку.

Вестибулярний апарат розрізняє не тільки прискорення, уповільнення, обертальні рухи, але й повільні, швидкі та ритмічні.

Гіперчутливість у вестибулярній системі, пов’язана з навичкою самообслуговування дитини, проявляється найчастіше в небажанні змінювати положення або рух голови, наприклад при розчісуванні або митті волосся, та в проблемах в утриманні балансу та положення тіла.

В області вміння одягатися дитина може мати труднощі з рівновагою при одяганні певного одягу, може втрачати орієнтацію, коли одягає взуття, може мати проблеми з концентрацією уваги та проявляє схильність до швидкого виконання операцій, легко втомлюється. Під час їжі можна побачити, що дитина має труднощі з балансом в сидячому положенні, труднощі в зосередженні на завданні. Стежачи  зором за текстом, дуже легко втрачає місце читання.

Розглянемо ще приклади. Гіперчутливість у вестибулярній системі викликає небажання брати участь в круговому русі, наприклад, при катанні на каруселі, або в рівномірному прямолінійному русі.  У дітей з цією особливістю може виступати морська хвороба, особливо під час швидкої їзди на машині. Проявляється гравітаційна невпевненість, природний страх падіння, спускаючись або біжачи по сходах. Діти бояться та уникають  рухових ігор або занять в спортзалі.  Вони бояться грати в футбол.

Знижена чутливість у вестибулярній системі проявляється у великому бажанні качатися на гойдалці. Діти з цим типом дисфункції при виконанні завдань шукають постійну стимуляцію імпульсів.

Найбільшою з перелічених систем є ДОТИКОВА (ТАКТИЛЬНА) СИСТЕМА.

На думку авторів, перші тактильні відчуття дитина отримує в утробі матері у вигляді інформації про форму, температуру, силу дотику або біль. Відчуття дотику дозволяє новонародженому  повернути обличчя до грудей матері, заспокоїтися та заснути, коли він відчує тепло і ніжні дотики.

Інтеграція в дотиковій системі впливає на сприйняття навколишнього світу і розвиток оборонних реакцій. Дотикова система має вирішальне значення для розвитку самосвідомості і навколишнього середовища. З почуттям дотику дитина ідентифікує частини тіла, дізнається про обійми, погладжування, дотик. Дотикова система отримує інформацію від рецепторних клітин шкіри, які розташовані по всьому тілу. Сигнали зворотного зв’язку з боку сенсорної системи  сприяють здатності моторного планування, впливають на емоційну стійкість і соціальне функціонування.

Дисфункція цієї сенсорної системи проявляється у вигляді гіперчутливості, характеризується порушенням сприйняттям болю, температури, тиску і руху. Проявляються вони у вигляді тактильного захисту.

Приклади. Дитина, чутлива до дотику при купанні, розчісуванні і стрижці волосся, уникає будь-яких маніпуляцій в ротовій порожнині, демонструючи схильність до блювотного рефлексу. Також уникає жорстких, абразивних  матеріалів та вузького одягу, прилеглого до тіла, людину можуть дратувати етикетки.  Дитина може не погоджуватися на зміну одягу, носити певний одяг постійно, може не любити носити спідню білизну, переодягання для неї нерідко стає стресом. Підвищена чутливість у дитини проявляється у вигляді негативних реакцій на зміни температури та тиску. Дитина надає перевагу довгим рукавам, щоб уникнути зайвого фізичного контакту (обійми, дотик). Дитина уникає дотику інших людей, не може тримати прилади для письма або інші предмети, необхідні для  виконання конкретних завдань. Дитина насилу переносить контакт рук з клеєм або фарбами. Буває так, що не може витримати близьку відстань з людиною навіть при наданні інструкцій вчителем.

Сенсорна оборона може мати різний ступінь вираженості, від невеликого дискомфорту до проявлення тривоги, і може виступати в будь-якому віці.

Нечутливість до дотику (гіпочутливість), серед іншого, проявляється  через пошук  сильного фізичного контакту. Діти з такою дисфункцією люблять міцно обійматися, бити руками, ногами або головою об тверді поверхні, стискати долоні або сильно переплітати руки. Провокують бійки, травмуються тілом об різні предмети, проявляючи слабкі реакції на тілесні відчуття, або відсутність больової реакції на незначні травми (удари або поріз). Дуже часто діти стимулюють себе, б’ючи, кусаючи, викручуючи тіло та руки, або дряпаючи себе. Цей тип поведінки, призводить до зниження внутрішньої напруги. Дефіцит сенсорної системи несприятливо впливає  на процес навчання, концентрацію уваги та емоційність.

ПРОПРІОЦЕПТИВНА СИСТЕМА (це здатність живих систем відчувати частини свого тіла в просторі) у великому ступені працює з вестибулярною системою.

Пропріоцепція – це неусвідомлена здатність визначати положення тіла, що інформує про різне положення його частин та їх орієнтації відносно одна до  одної, інших людей і предметів.

Рецептори пропріоцептивної системи розподілені у м’язах, сухожиллях, зв’язках, суглобових мішках і сполучній тканині. Пропріоцептивна система впливає на плавність виконання руху, його планування і контроль, а також свідомість тіла, підтримання правильної постави та почуття емоційної стабільності.

Дисфункція пропріоцептивної системи пов’язана з невідповідним способом отримання або обробки інформації про сигнали рухів і положення тіла. Низька свідомість тіла і не найкращі градації руху дитини повинні бути компенсовані зором.

Порушення пропріоцептивної системи зазвичай супроводжуються дисфункцією сенсорної та вестибулярної систем. Проблеми пропріоцептивної системи в самообслуговуванні дитини проявляються постійним падінням предметів, занадто сильному або слабкому стисканні предметів, труднощами в зміні положення тіла задля виконання певного завдання.

Щодо одягу, дитина може проявляти труднощі з натягуванням одягу, може не впоратися з більш складними завданнями при одяганні, наприклад, застібанням ґудзиків або блискавки. Під час їжі дитина не пережовує її ретельно, не прикладає достатньої сили, наприклад, щоб вкусити яблуко. Вибирає продукти, які тягнуться або хрусткі. Крім того, дитина може легко втомлюватися при споживанні їжі, що вимагає тривалого жування. Дисфункції в пропріоцептивній системі також можуть проявлятися занадто слабким хапанням предметів, стабілізацією тіла підпиранням о стіну, легкою стомлюваністю, самостимуляційної поведінкою. Все це потрібно дитині для того, щоб утримати увагу та зняти стрес. З дефіциту пропріоцептивної системи розвивається ДИСПРАКСІЯ, що охоплює малі та великі м’язові групи.

ДИСФУНКЦІЇ ЗОРУ дитина відчуває труднощі пошуку очами конкретного предмета, який знаходиться в русі. У неї можуть бути проблеми з пошуком одягу, складності з підбором  шкарпеток, взуття. При одяганні дитина може відчувати проблеми з підтримкою рівноваги. Під час забав проявляє проблеми зі складанням пазлів, зосереджена на деталях, не бачить картини в цілому. Характеризується нехарактерною реакцією на світло або кольори.

ПОРУШЕННЯ СЛУХУ. В цьому разі дитина дратується від голосних звуків, які легко розсіюються; має труднощі з розумінням словесних підказок під час одягання; здається  не чує, коли хтось її кличе; часто закриває вуха або голосно говорить, щоб відокремитися від шуму. Іноді трапляється, що вражена деякими звуками, часто їх повторює.

ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ НЮХУ може проявлятися у відчутті нудоти та блювоти у відповідь на сильні запахи; відчутті різких запахів на великій відстані, уникання страв з яскравим ароматом, особливо гарячих; реакція на одяг, випраний з використанням кондиціонерів та засобів для прання з різким ароматом (або певним, будь-яким ароматом) тощо; дитина може негативно реагувати на запах певної косметики, або природні запахи іншої людини.

Прояви ГІПОЧУТЛИВОСТІ НЮХУ можуть бути в пошуках дитиною сильних ароматичних стимулів, нюханні предметів та людей; дитині подобаються неїстівні речі, лизання рук; іноді дитина затримує відведення сечі і калу, та навіть мастить предмети своїми продуктами переробки.

Підвищена чутливість до СМАКУ проявляється у наданні дитиною переваги стравам тільки певної консистенції та певного смаку, а також низькою толерантністю до смаків. Страви з виразним смаком не рідко викликають нудоту. Проявами дратівливості цього почуття є: нюхання, брання до рота неїстівних предметів, облизування неістівних речей. Крім того, дитина відчуває труднощі в диференціації смаку та температури їжі, смокче свої щоки та губи, може не мати смакових уподобань.

Порушення сенсорики можуть проявлятися ЕМОЦІЙНИМИ РОЗЛАДАМИ, тобто дитина в оточенні проявляє підвищену плаксивість, схвильованість або засмученість; реагує агресивно, спалахнути гнівом і часто проявляє впертість.

Продовження теми чекайте в наступній статті, вона буде стосуватися теми аутизму та процесів сенсорної інтеграції…

Джерело

Читайте далі на AUTISM.UA: Як допомогти дитині використовувати мову? Поради від Тари Делані.

Send this to a friend

ВІТАЄМО
НА ОФІЦІЙНОМУ ПОРТАЛІ AUTISM.UA
Наша місія, це об'єднання якомога більше людей навколо вирішення проблеми аутизму в Україні. Бо тільки таким чином ми зможемо щось змінити.
Ви вже потрапили до нашого сайту
Не залишайтеся байдужими та не соромтесь, адже невеличка дія з вашого боку може стати саме тим достатнім кроком до досягнення нашої мети.
© 2017 Autism.ua Всі права захищені
Ми гарантуємо, що для забезпечення безпеки ваших особистих даних від втрати і від будь-яких форм незаконної обробки впроваджені всі відповідні технічні та організаційні заходи. Якщо у Вас ваникли будь-які питання, Ви можете відправити їх нам заадресою: info@autism.ua