Портал AUTISM.UA звертає вашу увагу на важливість обстеження слуху при постановці діагнозу РАС на прикладі історії життя Григорія Плонка.
Слухові апарати, а пізніше кохлеарний імплантат не тільки дозволили навчитися говорити, а й звільнили великий музичний талант. Григорій Плонка довів, що ніколи не пізно почати йти вперед. Григорій народився недоношеним, з безліччю вроджених проблем. Батьки підозрювали, що хлопчик погано чує, але лікар це виключив. Його чутливість на дотик була визначена як симптом аутизму. У віці семи років потрапив до спеціального освітнього центру в місті Закопане (Польща).
Тільки у віці 14 років Григорію був встановлена глухота та був виключений діагноз розлади аутистичного спектра (РАС). Якби свого часу правильно поставили діагноз, він міг би вчитися у звичайній школі. (Прим.редакції в Польщі раніше діти з аутизмом вчилися тільки в спеціалізованих закладах освіти).
П'ять років по тому йому вживили ще в одне вухо кохлеарний імплантат. У той час з'ясувалося, що, попри слабкий слух, Григорій має відмінний музикальний слух:
"Встановлення імплантату допомогло відчути те, чого я не очікував – я почув спів птахів. І постійно хотів їх слухати. Все змінилося та стало новим. Я почав слухати, гратися зі звуками та просто закохався в музику. Завдяки імплантату, сьогодні я можу почути весь оркестр, флейти, високі звуки.
Бетховен з селища
Батьки шукали школу, в якій хлопчик міг би вчитися, щоб з часом стати незалежними. Однак, вони зустрілися з нерозумінням конкретних потреб хлопчика та його права до індивідуального навчання. Григорій хотів розвивати музичний талант та почати систематичне вивчення гри на фортепіано. Тут він знову відчув бар'єри, тому що музичні школи не хотіли приймати учня з проблемами слуху й мовлення, з прогалинами в загальних знаннях. Тож Григорій самостійно навчився грати складний твір: І частину Місячної сонати Бетховена.
"Я вивчив "Місячну сонату", тому що коли вже я почав чути, став залежним від музики. Я не міг від неї відірватися. Мені сподобалася ця композиція, я вирішив, що навчуся її грати. І я зробив це самостійно. Я довів, що зможу. Навчився, приїхав, зіграв. Це було величезним здивуванням – як я це зробив?"
Григорій Плонка і професор Генріх Скаржинський, директор Інституту фізіології та патології слуху в Каєтанах розповів, що це був його пропуск до музичної школи. Завдяки цій композиції став лауреатом Міжнародного Музичного Фестивалю Дітей, Молоді і Дорослих з Порушенням Слуху (липень 2015). Його назвали "Бетховеном з селища". За прекрасну піаністичну інтерпретацію похвалили відомі музиканти і критики.
Батьки про сина
"Повністю автентичний, який технічно не є феноменом, але до всього дійшов самостійно. Навіть ноти вивчив сам, хоча і допомагав йому в цьому комп'ютер. На жаль повстала фінансова проблема, тому що за навчання треба було платити. Все це перепони, щоб їх перемогти потрібен час та допомога людей доброї волі, щоб закінчити музичну школу II ступеня. Я старанно працюю, тому що знаю, що так люди більше оцінять те, що я роблю," - розповів Лукаш Плонка, батько хлопця.
Його батько вважає, що система образила його сина.
"Син не підходив до будь-якого елемента цієї системи – ні здоров'я, ні освіти. Організації послідовно виштовхували його, що викликало у нього велике розчарування та негативно впливало на його психікою. Григорій бере участь у конкурсі "Людина без бар'єрів", але існують деякі бар'єри, які все ж є непереборними. Освітня система «виплюнула» його, коли йому виповнилося 24 роки, і ця ж система не передбачає ніякого іншого альтернативного навчання або підвищення кваліфікації. Він може робити це тільки в приватному порядку."
Батько Григорія підкреслює, що навіть логопед, який надає можливість контакту з іншими, є фінансово недосяжним. Але його син, однак, не здається.
"Грицек — людина праведна. Він настільки честолюбний, що воліє бути чесним, навіть якщо це буде його коштом. Ми як батьки, як і більшість з людей шукаємо спокою. А Григорій нас постійно мобілізував, щоб долати чергові бар'єри, подальші обмеження. Я майже кожен день чула: «мама, у тебе є друзі в Варшаві, їдь, шукай, питай, тому що потрібно щось знайти». Він має цю неймовірну мотивацію діяти." - розповіла Маргарита, мати Хлопця.
Від звуку до прийняття
Окрім музики, другою пристрастю Григорія є інформатика та комп'ютерні програми. Спочатку користувачі соціальних мереж ставилися до Григорія, як до іноземця, особи з глибокими порушеннями або, що було гіршим - до якогось «дивака», і видаляли його. Він почав викладати на ці сторінки свої музичні твори та інтерпретації. Тільки тоді він відчув визнання аудиторії. Торік Григорій закінчив з відзнакою музичну школу І ступеня. Багато займається на піаніно, захоплюється історію і теорію музики. Розширює репертуар, складає власні пісні і записує фільми. Почав також роботу над першим авторським альбомом. Він хотів би, щоб продані копії стали натхненням для людей з інвалідністю.
Він сам навчився налаштувати піаніно. Коли в Кракові хотіли закрити музичну школу для дітей з інвалідністю,- взяв участь у її захисті. Григорій підкреслює, що ніколи не можна здаватися в боротьбі за свій розвиток, освіту і мрії, а надолужити можна навіть 14 років.
Джерело
Переклад Ходаковська Жанна
Адаптація Воронцова Ірина