Що таке самостимуляція?
Рухи тіла, що повторюються, або рух об'єктів, що повторюється, називається самостимуляція, скорочено, — стимуляція. Практично всі люди на планеті використовують самостимуляцію. Але людям з аутизмом та іншими особливостями розвитку стимуляція іноді може як допомогти, так і завадити виконувати деякі справи. Така стимуляція має інші назви – стереотипія або стереотипна поведінка.
Стимуляція проявляється, наприклад, у кусанні нігтів, накручування волосся, постукування пальцями рук, або ногою, розхитування тулубу тощо. Стимулювання охоплює різні органи чуття (зір, слух, запах, дотик, смак, баланс та рух).
У цій статті ми розглянемо, чому це відбувається та що робити.
Можливі причини
Виникнення стимуляцій не є повністю вивченою темою. Деякі дослідження показують, що стимуляція збуджує нервову систему і забезпечує задоволення від реакції виділення деяких хімічних речовин, що знаходяться в мозку, з назвою бета-ендорфінів.
Бета-ендорфіни в центральній нервовій системі відповідають за вироблення дофаміну, який, як відомо, підвищує відчуття насолоди.
Інші теорії вказують на те, що стимуляція може протидіяти відсутності чутливості, стимулюючи сенсорну систему. Інші вважають, що стимуляція може мати заспокійливий ефект, відволікання уваги від переживань.
Стимулювання поведінки може забезпечити комфорт людям з аутизмом. Вони можуть різнитися за інтенсивністю та типом і можуть виникнути через різні емоції.
Люди з розладами аутистичного спектра іноді або постійно відповідають стимуляцією на такі емоції, як хвилювання, щастя, нудьга, стрес, страх та тривожність.
Стереотипна поведінка може мати конкретну причину, яка пов’язана зі здоров’ям, психологічним, або таким станом, коли дитина не може виразити свої емоції соціально-прийнятним чином. Наприклад, дитина може стукати себе по голові тому що у неї болить голова/живіт/нога/рука тощо.
Приклади стимуляції
- Аудиторне стимулювання
Аудиторне стимулювання використовує чуттєві почуття та звуки. Це може включати таку поведінку, як:
- наспів звуків, наприклад гудіння, хрюкання або гучний крик,
- затуляння, розтуляння вух, клацання пальцями,
- повторювання фраз, наприклад слова пісні, речення або рядки фільмів та ехолалія.
- Тактильна стимуляція
Тактильна стимуляція використовує відчуття дотику людини. Це може включати таку поведінку, як:
- руйнування або дряпання, руками, ротом або предметами (наприклад тоді, коли проявляється самоагресія)
- рух руками, такими як смикання та розмикання пальців
- тикання пальцем тощо
- Візуальне стимулювання
Візуальне стимулювання використовує зорові чуття людини. Це може включати повторювану поведінку, таку як:
- роздивляння вентилятору або світильнику на стелі,
- повторювані миготіння або поворотні ліхтарі, що включають і вимикають,
- рух пальцями перед очима,
- розмахування руками,
- розміщення об’єктів у лінію та інше.
- Вестибулярна стимуляція
Вестибулярна стимуляція використовує відчуття руху та рівноваги людини. Це може включати повторювану поведінку, таку як:
- гойдання вперед, назад або в бік,
- обертання навколо себе.
- стрибки тощо.
Нюхова і смакова стимуляція
- Нюхова і смакова стимуляція використовують почуття смаку та запахів.
Вони включають наступні повторювані форми поведінки:
- обнюхування людей або предметів
- облизування
- куштування предметів, розміщуючи їх у роті
Це не весь перелік. Буває й таке, коли питання з конкретною проблемою здоров’я вирішено, але стереотипія залишилась або перейшла в іншу форму.
Складнощі стимуляції
Інколи стимуляція може мати такі негативні наслідки, як травмування голови, ніг та об'єктів, які можуть бути потенційно небезпечними. Звертаю увагу на те що саме слово інколи.
Така поведінка не стимулює, а є невербальним способом комунікації, який людина використовує, щоб зрозуміти себе та оточення. Якщо людина поводить себе таким чином, краще поговорити з фахівцем, перш ніж діяти самостійно.
Для деяких дітей та дорослих, стимулювання може заважати зосередженню уваги та навчальним здібностям, а також соціальній взаємодії.
На жаль для тих, хто не цілком розуміє, як люди з аутизмом справляються зі своїми емоціями стереотипна поведінка може бути обурливою або лячною. Інколи це непорозуміння може призвести до соціальної ізоляції або неможливості зробити те, що людина з аутизмом хоче/може.
Варіанти корекції та поради
Самостимуляція - це механізм подолання певних емоцій та задач.
Різке/раптове усунення стереотипної не рекомендується та може мати негативні наслідки. Щоб зменшити інтенсивність, частоту стимуляції або навіть припинити стереотипію, фахівці рекомендують повільно заміщати поведінку іншими діями, які є безпечнішим або більш прийнятним. Змінна поведінка повинна також забезпечити людині той же приємний, стимулюючий або заспокійливий ефект.
Наприклад:
- ховати руки в кишені або постукувати пальцями замість розмахування руками,
- жувати або кусати безпечний гумовий предмет замість пальців або рук.
Є й інші способи управління або зменшення поведінки стимулів. Ці методи можуть включати:
Використання ліків
Деякі ліки, що застосовуються для людей з аутизмом, можуть зменшити поведінку стимуляції. Однак будь-які ліки мають побічні ефекти. Люди повинні обговорювати ризики та переваги препаратів з лікарем.
Прим. редакції. Портал AUTISM.UA звертає увагу на те, що ліки можна використовувати тільки під наглядом фахівця. Самолікування є шкідливим для вашого здоров’ я. Корекційні заняття можуть бути більш ефективні, ніж ліки. Та навпаки.
Професійна та поведінкова терапія
Деякі поведінкові та професійні методи корекції можуть допомогти людям з аутизмом зменшити або припинити стимулювання.
Співпраця з кваліфікованими лікарями, корекційними педагогами, психологами, ерготерапевтами допоможе визначити, які саме рекомендації доречні у певному випадку. Все це визначається індивідуально.
Зміни у навколишньому середовищі та практика.
Якщо існує певний чинник, який постійно погіршує ситуацію треба його уникати та поступово змінити відношення до цього чинника. Наприклад, якщо натовпи людей викликають сильне занепокоєння та збільшують стереотипію, варто намагатися уникати багатолюдних середовищ. Далі поступово, покроково допомогти людині звикнути до натовпу за порадами фахівців.
Якщо неможливо повністю зупинити стимуляцію, можливо змінити активність на щось більш відповідне. Наприклад, якщо дитина розмахує руками під час стресу або тривоги, можна спробувати замінити це натискання м’ячику для зняття стресу або м'якої іграшки.
Деяких дітей можна спонукати робити стереотипну поведінку лише тоді, коли вони перебувають у безпечному середовищі, наприклад вдома.
Родини не повинні боротися з цими проблемами наодинці. Співпраця з фахівцями допоможе визначити найкращу стратегію щодо конкретної стимуляції.