Продовжуємо серію публікації від відомого вже в Україні ерготерапевта Доктора Інни Ольшанської.

«…Шановні батьки та фахівці!
Нещодавно я читала два пости та багато коментарів під ним про неправильно поставлені діагнози та розбіжність думок фахівців з приводу аутизму, затримки мови, СДУГ, ЗППР тощо.
Багато батьків не знають на що звертати увагу, щоб все ж таки дізнатися правильний діагноз та проводити лікування/ реабілітацію/ заняття, які відповідають діагнозу. Аутизм? РАС чи ні, високофункціональний аутизм або розлад сенсорної обробки? Питань багато, вони важливі, швидше за все, щоб класифікувати симптоми під визначений та більш зрозумілий формат. Це так! Але, хочу поділитися з Вами своїм досвідом й думками з приводу діагнозів та системи раннього втручання.

Багато з Вас мене знають в мережі фейсбук. З деякими з Вас, ми особисто знайомі та зустрічалися на консультаціях, семінарах та конференціях. Для тих, хто мене не знає, — я ерготарапевт в клініці раннього втручання в США.

Почну з того, що діагноз аутизм не завжди можна поставити спостерігаючи за дитиною, обстежуючи його/її один раз, навіть якщо візит триває 2-3 години. Адже деякі поведінки змінюються в залежності від приміщення, часу доби, настрою дитини (емоційний і фізичний стан), навколишнього середовища та підходу фахівця тощо. Іноді буває так, що бачиш дитину 20-30 хвилин та чітко розумієш, що це класичний аутизм.

Мені, як ерготарапевту, обидва сценарії говорять про те, що відразу, після першого візиту ми починаємо раннє втручання. Незалежно від діагнозу. Звертаємо увагу на симптоми, які обмежують розвиток дитини у всіх аспектах діяльності: фізичний розвиток (дрібна й велика моторика), сенсорна інтеграція, самообслуговування, комунікація, соціально-емоційні навички та когнітивний розвиток.

Я помічаю те, що багато дітей з аутизмом швидше за все виявляють симптоми розладу сенсорної обробки, яка впливає на поведінку, вибірковість в їжі, стимуляції тощо.
Найважливіше в відновленні / компенсуванні / адаптації дитини, — це помітити симптоми та почати над ними регулярно працювати. Так ось, я вважаю за необхідне налагодження фізичних симптомів (наприклад ШКТ), використовуючи відповідну дієту, біомед й одночасно займатися балансуванням сенсорної інтеграції, коригуванням поведінки, емоційно-соціальних навичок і так далі.

Чекати поки налагодиться робота ШКТ і тільки потім починати інші втручання, я вважаю небажаним, тому що дитина втрачає дорогоцінний час, протягом якого може отримувати необхідний мульти-сенсорний і мульти-профільний підхід в абілітаційному процесі.

7 років тому в клініку раннього втручання, де я працюю, прийшла мама з 2-х однорічним малюком на ім'я Даня. Сказати що мама була в розгубленості, це нічого не сказати. Молода сім'я, перша дитина, всі здорові ... і раптом дитина з істериками, дуже перебірливий у їжі (вживав тільки пюре), немає візуального контакту, на ім'я не відгукується, на дітей не звертає увагу, не грається іграшками (він міг тільки їх кидати), відсутність мовлення (навіть звуків). Класичний варіант, всі симптоми РАС. Коли мої колеги це все побачили, у них питань не було-готові були ставити діагноз. Але, вирішили спочатку інтенсивно працювати з малюком і його сім'єю і подивитися які позитивні зрушення будуть з'являтися, та як дитина буде реагувати на всі наші стратегії / методики.

Спочатку почали налагоджувати сенсорні системи — гіперчутливість до всього (слухова, тактильна, смакова). Мамі показували й розповідали як краще грати, годувати й поводити себе з малюком. Ми з мамою були партнерами в цьому дуже важливому загальному процесі — адаптувати / компенсувати малюка й "затягнути" його в наш світ. Наша клініка супроводжувала малюка до 5 років, тобто 3 роки, поки він не пішов в підготовчу групу при школі.
Я довго можу вам описувати історію цієї сім'ї, але скажу найголовніше. Зараз Дані 9 років, він геніальний хлопчик, який цікавиться фізикою та астрологією, добре вчиться у звичайному класі, а найголовніше, — говорить вільно двома мовами (англійською та російською).

Ви напевно мене запитаєте звідки мені відомо як Даня зараз поводиться і чим займається...
Річ у тому, що 1.5 роки тому, та сама мати прийшла до нас в клініку зі своїм другим сином, якому було 1.5 роки. Вона вже знала на що відразу необхідно звертати увагу в розвитку Саші. Її діагноз на цей раз не хвилював. Все, що вона хотіла, — це скласти плану дій, заснованого на особливостях розвитку малюка, який теж виявляв сенсорні й мовні порушення. Але Саша демонстрував гіпочутливість до навколишнього світу. Він постійно був у русі, не міг сидіти більше 2-х хвилин, коли батьки намагалися йому почитати книжку або пограти з кубиками. На ім'я іноді відгукувався, час від часу дивився в очі при спілкуванні з мамою. Не говорив. Істерики при транзиціях. При цьому їв звичайну їжу і коли хотів, міг пограти з музикальними іграшками та м'ячиком.

Ситуація для батьків виглядала ідеальною для раннього втручання. Адже вони набагато більше пройшли зі своїм старшим сином Данею.
Саша в нашій програмі затримався на півтора року. Ми знову стали партнерами та друзями. І ось кілька тижнів тому, коли Сашкові виповнилося 3 роки, він пішов до звичайного садочка.

Аутизм буває різним. У Дані діагноз РАС прибрали. Саші його не ставили. У нього був Розлад Сенсорної Обробки (РСО), який часто плутають з аутизмом. Я у своїй практиці, бачу багатьох діток з різними рівнями РАС, РСО, а й спостерігаю як багато хто з них компенсують свої особливості, адаптуються до навколишньої дійсності та відновлюють втрачені навички.
Бажаю терпіння, зосередженості й успіхів батькам та фахівцям!

Я дуже сподіваюся, що надихнула Вас своєю розповіддю! Вірте у Ваших дітей, приймайте їx такими, як вони є, любите їх, займайтесь як вдома, так і з фахівцями. Чекайте від них перемог! Вони вміють дивувати! Вони Вас дуже люблять і будуть продовжувати радувати!"

✅Доктор Інна Ольшанська є членом Американської Асоціації ерготерапевтів і членом Всесвітньої Організації ерготерапевтів, автор книги "Holistic Approach to Children with Special Needs.", автор блогу в мережі Facebook  Pediatric Occupational Therapy Solutions.