В процесі розвитку дитина не тільки росте, але і розвивається розумово, набирається сил, діапазон її дій розширюється. З часом дитина стає самостійною і незалежною .Дитина відкриває для себе цілий світ!

Розвиваючись, дитина все більше і більше пристосовується до оточуючого середовища, при цьому відбувається стрімкий розвиток нервової системи і м’язів. Одразу після народження починають розвиватись органи чуттів – смак, нюх, зір, слух. В клітинах головного мозку відкладаються спогади про отримані відчуття ( імпритинг). Не запам’ятавши, дитина не зможе впізнати те, що раніше чула або бачила.
Сприйняття і аналіз вражень про оточуючий світ є лише одним із сторін дитячого досвіду, так як окрім цього, дитина повинна вчитись діяти активно – за допомогою рухів отримує можливість поглибити знання і навики, отримані за допомогою органів чуттів.
Перші звуки, які видає новонароджений – голосний плач, пізніше до нього додаються крик і сміх, відкриваючі дитині нові можливості самовираження.

  Той час, коли дитина, лежачи в своєму ліжечку, щось лепече, є одним з найважливіших періодів в розвитку, які передують розвитку мовлення.
Власні звуки привабливі дитині ще й тому, що вона сприймає їх на слух. Дітям з порушенням слуху це не властиво! Вони, не отримуючи зворотнього зв’язку, через певний час перестають видавати звуки.
До кінця першого року життя дитина з радістю намагається повторювати почуті звуки. Врешті, їй вдається точно імітувати їх. Пізніше дитина відтворює склади і пізніше слова. Не дивлячись на те, що дитина частіше всього ще не розуміє сенсу того, що вона відтворює, деякі комбінації звуків повторює знову і знову.
Акустично-мовленнєві усвідомлені процеси до цього моменту ще зароджуються. На початку другого року життя дитина говорить перші усвідомлені слова.
Починаючи з цього етапу словниковий запас дитини поступово збільшується. Природньо, що «видача» слів відбувається зазвичай пізніше їх «прийому». Дитині 2-3 років велика радість називати всі відомі предмети. І якщо не знає назв, часто і багаторазово запитує: «що це», «це?», «а це?».

Якщо на початку одне слово передавало сенс цілого речення, то поступово дитина починає використовувати фрази з 2-3 слів для позначення своїх бажань і спостережень: «хочу пити», «дай машинку», «пішли гуляти». При цьому цілком природньо, що має труднощі зі  звуковимовою деяких приголосних звуків, замінюючи їх на інші. Діти говорять «дитячою» мовою, і це цілком нормально, : «гав-гав», «ам-ам» тому що ці склади легко відтворити. Слово «собака», «машина» мають такі комбінації звуків, з відтворенням яких дитині важко впоратись у зв’язку ще з незрілим артикуляційним апаратом. Поступово дитина досягає такого рівня розвитку слуху і мовлення, які дозволять користуватись «дорослим» мовленням.