Розпочався сезон відпусток. Але в соціальних мережах від батьків дітей я іноді чую такі слова: «Та ні, ми не поїдемо, дорога - це великий стрес для сина, він буде кричати…»   або «Ой ні, це багато треба зробити щоб на нас не звертали уваги...» і моє, улюблене: «Я все одно не відпочину, який сенс тоді їхати. Ми можливо поїдемо без дитини». І засуджувати батьків тут не треба, бо всіма людьми керує страх перед невідомістю або повторенням невдалої відпустки.

Всі ми мріємо про те, щоб дитина жила самостійно в майбутньому. Але як вона буде це робити, якщо в неї не буде досвіду? Тож готуємо «план відпустки».

Планувати все треба ґрунтовно та заздалегідь… Був в мене такий досвід, коли після трьох поспіль успішних поїздок я погано приготувалася. Ну а що, моя дочка добре реагує на переліт, вже все розуміє. Це була моя помилка, дитина кричала весь час (а голос у неї гучний як у Лучано Поваротті). Я не мала можливості їй вчасно допомогти, дитина увійшла в істерику, вже нічого не бачила та не чула. Тому слово вчасно тут є ключовим. Чому так сталося?  Спочатку не хотіла їхати до аеропорту, відпочинок на морі їй дуже сподобався… А потім черга до митного контролю виявилася дуже довгою та важкою навіть для нормотипового дорослого, а поряд діти кілограмами їли цукерки, на які у нас алергія, і почалося. Підходила навіть поліція, забирала документи, затримувала нашу родину для роз’яснень. Але із кожної ситуації завжди є вихід…

В мене часто питають, як вам вдається часто подорожувати з дитиною? Тому я і вирішила написати про те, що мені допомагає втілити мрії про відпочинок у життя.

• Підготуйте «соціальну історію». Це можна зробити за допомогою малюнків, піктограм, програм, додатків на планшеті. Грайте з нею "у мандрівку", в грі використовуйте літак, автобус тощо. Добре буде поїхати на вокзал, чи в аеропорт та прогулятися там напередодні (навіть якщо ви багато разів вже там були). Перед сном замість казки розповідайте, як ви будете відпочивати, що робити. Читайте книжки, які пов’язані з подорожжю. Якщо є можливість, показуйте зображення місцевості та фотографії людей, до яких ви рушаєте (або з ким). Одного разу я попросила дати фотографію людини з ресепшену, котра повинна буде працювати в день нашого приїзду, це допомогло. Якщо ви подорожуєте в межах країни - домовитися про фото не важко. Використовуйте візуальні підказки для своїх розповідей. Я починаю розповідати десь за три тижні. Грати в подорож – за місяць. А історію транспортування в малюнках демонструю за тиждень покроково кожен день до самої поїздки. Наприклад, збираємо чемодан- снідаємо- ідемо на машині- чекаємо і так далі. Для дітей, яким понад три роки можна створити адвент-календар на 7-10 днів до початка подорожі. Вмикайте фантазію.
• Пропишіть первинний план подорожі. Наприклад: Збираємося- Таксі- Аеропорт- Літак-Автобус (або пішки від трапу до аеропорту, і таке буває) – Аеропорт- Трансфер- Готель (Заселення)- Обід- Відпочинок день перший. Та план подорожі додому, бо під час відпочинку зникає бажання цим займатися. Якщо часто подоружувати, з часом дитина розуміє чому мама починає розповідати такі історії та позитивно реагує. І якщо різко виникає можливість поїхати на відпочинок, то просто скорочується час підготовки. І не важливо, ця подорож  закородон, чи в гості на дачу до бабусі. Якщо у вас будуть готові шаблони соціальних історій – ви значно полегшите собі життя.
• Візьміть з собою візуальний розклад. Підготуйте нові візуальні картки: пляж, басейн, дитячий клуб, дитячий майданчик, кафе та інше. Коли моя дочка починає панікувати, я використовую картку СПОЧАТКУ-ПОТІМ. Краще передбачити паніку, тривогу та дати дитині розуміння того, що неприємна/складна дія закінчиться через певний час та не триватиме вічно. Це працює.
• Підготуйте всі необхідні документи. Щоб уникнути проблем завжди майте при собі довідку про те, що дитина має аутизм (або інші особливості розвитку та здоров’я). Маєте інвалідність, - теж відповідні документи. Якщо рушаєте за кордон, довідка повинна бути англійською. Можна взагалі їхати без довідок, але як ви поясните митному працівнику чому дитина кричить, чи не відповідає на запитання? Деякі авіакомпанії надають послуги для людей з інвалідністю. Наприклад, окрема стійка для реєстрації, або першість в черзі, супровід до трапа, візок, якщо треба (деякі дітки відмовляються йти самостійно при відсутності проблем з руховим апаратом). Якщо у дитини все ж таки виникає істерика, не треба соромитися, спитайте людей, чи не можуть вони пропустити вас вперед у черзі. Нам ще ніколи не відмовляли. Треба заздалегідь дізнатися про те, чи є такі послуги та де їх можна отримати.
• Базова безпека. Зробіть нашивки на одежу, абo покладіть в сумку картку з QR- кодом, браслети з інформацією про дитину.  Обов’язково - якщо дитина превербальна. Щоб уразі зникнення дитини люди мали змогу вам зателефонувати. Приготуйте необхідні ліки та їжу, перевірте що з цього можна брати закордон, якщо ви мандруєте не по Україні. Якщо є показання від лікаря, часто ліки можна брати у літак, але потрібна довідка. Використовуйте холодильний термос, щоб їжа та ліки не зіпсувалися.

• Напишіть перелік «дратівників». Треба виписати на листочок всі ті речі, які дратують, викликають паніку, вводять в стан «закритого кокона». Все що може викликати перевантаження. Тут працює принцип «забутої парасольки».  Якщо щось упустити, це щось обов’язково зустрінеться в дорозі. Візьміть цей список та проаналізуйте, що може відволікти дитину.
• Підготуйте «рятівників». Наприклад, планше, книги, розмальовки, іграшки, їжу, підвіска для жування, обтяжувальні маленькі ковдри тощо. Подумайте, що саме можна взяти у дорогу, а що - покласти в багаж.

• Про інше. Обирайте готель, який орієнтований на дітей, тихий. Дізнайтеся більше про їжу. Якщо ви на БГБК дієті – візьміть з собою невелику кількість печива. Те, що можливо, ви не знайдете на відпочинку. Добре буде закапати ніс, щоб уникнути закладеність вух (якщо немає протипоказань). При зльоті та посадці дайте дитині цукерку на паличці, соску, або щось, що можна жувати (підвіску для жування, гризун, іжа, яку важко жувати).  Якщо ви мандруєте по Україні поїздом, автобусом чи машиною теж зверніть увагу на зволоження носового проходу, тому ще це може дратувати дитину.

Подумайте які особливості має ваша дитина. Наприклад, не рідко аутисти уникають ходити в громадський туалет, важко звикають до змін, не переносять шум, запах тощо. Наприклад, декілька років поспіль в ручну поклажу ми брали з собою накладку на унітаз.  

Якщо є можливість та/або необхідність, візьміть з собою на відпочинок родичів чи помічника. Збережіть всі списки, візуальні картки, соціальні історії. Налаштовуйте себе позитивно, діти все відчувають. Гарного Вам відпочинку!

 Автор. Воронцова Ірина