Хоробрі малюки: Діти з аутизмом відносно байдужі до павуків, динозаврів та страшних фігур.
Малюки з аутизмом можуть виявляти менше страху, ніж звичайні діти або діти з затримкою розвитку. Відсутність страху може пояснити, чому малюки з аутизмом часто вибігають на проїжджу частину або потрапляють у водойми. Дослідники розповіли про це на щорічній зустрічі INSAR у 2018 році в Роттердамі.
«Я думаю, що це дійсно має величезне значення для проблем безпеки, які ми спостерігаємо у дітей молодшого віку. Малюки з аутизмом знаходяться в постійній небезпеці, тому що вони не розуміють небезпеки», - говорить провідний дослідник Катаржина Чаварска, директор Єльської клініки для дітей з порушеннями розвитку.
Дослідники також виявили, що малюків з аутизмом так само легко розважити, як і дітей з затримкою розвитку. Проте, вони частіше, ніж малюки з затримкою в розвитку відчувають гнів у неприємній ситуації.
Дослідження, в яких беруть участь батьки, показують, що діти з аутизмом мають нейтральну або негативну відповідь на емоційні ситуації. Виходячи з цього, малюки у спектрі зазвичай демонструють або незначну реакцію на будь-який зі стимулів, або таку, що містить в собі більше страху та менше радості, ніж у дітей, взятих до групи контролю.
"Знахідка викликає дійсно цікаві питання, тому що страх тісно пов'язаний з тривогою", - говорить Метью Зігель, доцент кафедри психіатрії та педіатрії університету Тафтса в Бостоні, штат Массачусетс, який не був залучений до дослідження.
Хід роботи
В дослідженні брали участь 43 дитини з РАС, 16 з яких мали затримку розвитку, та 40 типових дітей, віком від 13 до 30 місяці.
Дослідники створювали певні ситуації, які викликали радість, гнів або страх. Батьки дітей пускали бульбашки, щоб викликати сміх. Вони тримали руки дітей, щоб не дати їм грати з іграшкою, щоб викликати почуття обурення. Щоб викликати страх, з’явився іграшковий павук на підлозі, іграшковий динозавр робив страшні звуки, або з’являвся чоловік у масці.
Дослідники дивилися відео кожної ситуації та оцінювали інтенсивність міміки та вокалізації дітей. Вони не знали, які саме діти мають аутизм. Для 56 дітей, команда також використовувала бездротовий пристрій, який реєструє провідність шкіри, через потовиділення.
Фізіологічні реакції відповідали емоційним реакціям як у дітей з аутизмом, так і у типових дітей. Наприклад, типові діти, які боялися людину у масці, показали сплеск провідності шкіри після того, як він увійшов до кімнати. Діти з аутизмом, які, здавалося, відносно незацікавлені, не виявили фізіологічної реакції.
Діти також зіткнулися з соціальним страхом: незнайомець входить до кімнати й стоїть надто близько. Знову ж таки, діти з аутизмом показали менше страху, ніж типові діти, і мали незначну фізіологічну реакцію.
Дослідники стверджують, що переконалися, що висновки дослідження не є результатом відсутності уваги у дітей з РАС. Рівень страху та гніву, які показали діти, не співвідносилася з тяжкістю їхнього аутизму на основі стандартної клінічної оцінки. Але діти з тяжкою формою аутизму, здається, відчувають меншу радість, ніж ті, які мають більш м'які риси. Таким чином, хоча діти з РАС здаються, щасливими, почуття радості може відрізнятися серед людей з аутизмом, говорить Чаварська.
Дослідження показує, що можна викликати емоції у дітей з аутизмом, говорить Карла Мазефскі, доцент кафедри психіатрії в Університеті Піттсбурга, який не був залучений до дослідження. Але емоції можуть бути нетиповими, говорить вона. Наприклад, утримання рук дитини з аутизмом може спричинити їм сенсорний стрес, або розчарування.
«Доки ми не зрозуміємо механізми, які призводять до виникнення тривоги у дітей з аутизмом, ми не зможемо ефективно втручатися», - каже вона.
Деякі діти, що брали участь в дослідженні, зараз знаходяться у віці 5 років, Це вік, коли дослідники можуть ефективно вимірювати рівень тривоги, Команда Чаварської має за мету відстежувати емоційні реакції дітей протягом часу, щоб побачити, чи згодом вони стають більш тривожними або боязливими. Тож згодом ми зможемо побачити результати цих спостережень, та опублікувати їх.