У наші дні у діти мають багато труднощів. Коли ми спостерігаємо, як вони грають або дивляться відео на своїх смартфонах цього не видно, але дітям важко. Протягом десятиліть кількість дітей, яких супроводжує страх зростає. Ми, батьки, можемо бути частиною цієї проблеми або частиною її вирішення. Деякі з батьківських практик, якими батьки іноді пишаються, насправді можуть погіршувати ситуацію.
- Занадто багато турботи
Коли ваша дитина повертається додому зі школи з розповідями про злосливих дівчат, агресивних хлопчиків й нечутливих вчителів, а вам її шкода, то не варто показувати своє занепокоєння. Наші діти харчуються емоціями та стають більш пригніченими коли знаходяться в складній ситуації. Іноді ваша дитина розповідає про свої турботи не для того, щоб ви ще більш стали стурбованим, бо це, безумовно тільки погіршить справу. Хоча це складно, але ми повинні контролювати свій страх, одночасно співчуваючи емоціям дитини. Ми повинні бути емоційним каменем: людиною, яка зрозуміє, підтримає і (якщо про це попросять) дасть пораду, не показуючи, що ми перелякалися.
- Занадто багато піклування
Всі ми боремося за наших дітей, але наше завзяття до їх захисту іноді може підвищити рівень їх тривоги. Якщо ваша дитина має проблеми в школі, вашим першим інстинктом часто є втручання та спроба вирішити проблему. Це говорить вашій дитині про дві речі. По-перше, що вона не може сказати вам щось «по секрету», а по-друге, що ви не вірите в неї, що вона може самостійно розв'язати свої проблеми. Переконайтеся в тому, що ваша дитина знає, що ви будете захищати її тільки від її імені, маючи повну інформацію та її згоду. Вашим основним завданням повинна бути допомога в пошуку рішення, яке реалізується без вашої допомоги наскільки це можливо, навіть якщо дитина має проблеми або особливості розвитку.
- Компенсація слабкості
Всі ми хочемо допомогти нашим дітям з тим, з чим вони борються. Але, ненавмисно, ми заохочуємо дитину концентруватися на негативному. Ті з нас, хто дійсно задоволений дорослим життям, навчилися робити те, що краще вміє, а не перейматися тим що не вміє. Ми делегуємо або віддаємо на аутсорсинг речі, які не розуміємо. Діти не завжди уникають слабкого одразу, але акцентуючись на їх сильних сторонах, ми будуємо їх ефективність та впевненість у собі. Наступного разу, коли ви відчуєте що на вихідні потрібно буде запросити репетитора з математики, тому що у вашої дитини «погана» оцінка, подумайте про те, щоб замість цього провести вихідні роблячи щось, в чому дитина є більш успішною. Тоді впевненість дитини повернеться.
- Надмірно високі очікування
Так, нам потрібно концентруватися на сильних сторонах, але не до такої міри, щоб наші очікування викликали занепокоєння. Коли ви говорите іншим, що ваша дитина на правильному шляху для того щоб отримати стипендію в університеті, або буде олімпійським гравцем, у вас є враження, що ви її будуєте, але, врешті-решт, позитивна афірмація може перетворитися на тиск. Захоплюйтеся своїми дітьми, коли вони в чомусь кращі, але не вимагайте того, щоб їх досконалість стала приводом очікувати від них ще більшого. Надмірно високі очікування можуть викликати занепокоєння про результати, від яких колись була радість і особисте задоволення.
- Переоцінка
Ви, ймовірно, наполегливо працювали, щоб спонукати вашу дитину керуватися хорошими цінностями, але цінності відносні. Молоді люди здійснюють суїцид у зв'язку з інцидентами, які не мали б приводити до втрати їх життя. Через розміщення оголеного фото в мережі дитина може зробити неправильний вибір, а страх від того, що про це дізнається сім'я може здатися їй гіршим від смерті. Нехай діти знають, що, хоча цінності важливі, ви розумієте реальність спокус з якими вони стикаються. Не створюйте культури переоцінки світу, щоб діти могли прийти й зізнатися, що зазнали невдачі або перебувають під тиском, щоб не боялися осуду їх або їх друзів.
- Приховування неприємностей
Ми захищаємо наших дітей від страху. Якщо ми боремося з фінансовими труднощами або сваримося з другою половинкою, ми вважаємо, що краще, щоб наші діти не знали про це. Але діти все знають, вони дуже спостережливі. Просто вони не знають всієї історії, тому сприймають її в невідповідний спосіб, особливо якщо вже страждають від тривоги. Чи варто обтяжувати своїми неприємностями наших дітей? Ні, але чесність в наших діях є важливою. Розповідаючи дітям про те, що нас турбує та як члени родини м'яко розв'язують конфлікт ми моделюємо в наших дітях практичні шляхи виходу з занепокоєння.
Читайте далі на AUTISM.UA: П'ять стратегій зміцнення виконавчої функції учня